Боряк Костянтин Федорович

Метрологічне забезпечення енергозберігаючих систем

• Має 5 публікацій з грифом «таємно» та 255 публікацій у вільному доступі у т.ч.: наукових монографій 12, у т.ч. англійською мовою 2; звітів НДР та ПКР 16; наукових статей і доповідей на конференціях 182 публікацій у вітчизняних рецензованих фахових виданнях та у міжнародних періодичних виданнях, у т.ч. англійською мовою 8, з яких 4 включені до наукометричних баз Scopus або Web of Science;
• Підвищувала кваліфікацію та проходив стажування в м.Закопане, Польща Сертифікат про участь із доповіддю на міжнародній конференції з 29 по 30 грудня 2019р.
• Посвідчення № ПК 37549915/54-1/20-20 від 14 серпня 2020р. про підвищення кваліфікації (в період з 03.08 по 14.08.2020) за напрямком «Метрологія та вимірювальна техніка»  на проведення повірки та калібрування засобів вимірювальної техніки за видами вимірювань: M – маса та пов’язані з нею величин, L – довжина, EM – електрика та магнетизм. 

• Вчене звання – професор (Атестат професора, серія АП, №002210, Рішення атестаційної колегії МОН від 26.11.2020 р.,).
• Науковий ступінь – доктор технічних наук зі спеціальності 20.02.14 Озброєння та військова техніка (Диплом доктора наук, серія ДД № 008769, видано Військовим інститутом Київського національного університету імені Тараса Шевченко Міністерства Оборони України від 08.06.2006 р.).
• Ступінь вищої освіти – спеціаліста зі спеціальності «Гідротехнічне будівництво водних шляхів та портів», присвоєна кваліфікація Інженер-гідротехнік з правом проведення загальнобудівельних робіт (Диплом спеціаліста, серія ЛВ № 406974, видано Одеським інститутом інженерів морського флоту 23 червня 1984 р.).

З 1984-1986 рр. працював у Всесоюзному науково-дослідному інституті транспортного будівництва (м. Москва) на посадах інженера, молодшого наукового співробітника та заочно навчався у аспірантурі Одеського інституту інженерів морського флоту, яку достроково закінчив із захистом дисертації та отримав наукову ступінь кандидата технічних наук за спеціальністю «Експлуатація морських і річних портів». За що отримав подяку від ректорату інституту із занесенням у літописну книгу інституту, як наймолодший освічений фахівець з науковим ступенем. Під час наукової діяльності приймав безпосередню участь у проектуванні та наглядовому супроводі будівництва важливих транспортних об’єктів:

• навігаційне забезпечення суднохідного підхідного каналу до шлюзів, затвори шлюзів та інші гідротехнічні споруди захисної дамби м. Санкт-Петербург від повінню;
• реконструкція другого причалу, будівництво прикордонної радіолокаційної станції та вдосконалення радіоапаратури навігаційного обладнання суднохідного підхідного каналу, будівництво нового контейнерного терміналу та берегоукріплення території біля гарантійного молу Одеського морського торгового порту;
• будівництво причалу ГОІН та вдосконалення радіоапаратури навігаційного обладнання суднохідного підхідного каналу у Південному морському торговому порту.

З 1986-1991 р.р. за запрошенням керівництва Одеського інституту інженерів морського флоту повернувся в Одесу, де працював в інституті на посадах: інженера, асистента кафедри «Водних шляхів і портів» та старшого наукового співробітника кафедри «Будівельних конструкцій і матеріалів». Продовжив участь у науково-дослідних роботах з підвищення надійності